Йосиф Зісельс – громадський діяч, співпрезидент Асоціації єврейських організацій та общин (Ваад) України, голова Генеральної ради Євроазіатського єврейського конгресу, виконавчий віце-президент Конгресу національних громад України. В радянські часи – учасник дисидентського та правозахисного руху, член Української Гельсінської групи, політв’язень.
Народився у м. Ташкенті в родині службовця. Закінчив фізичний факультет Чернівецького університету в 1969 р. У 1969–1970 рр. служив у Військово-морському флоті СРСР. Із початку 70-х років співпрацював із єврейським і загальнодемократичним підпільними рухами в СРСР. Навесні 1972 р. був виключений із комсомолу за виступ на захист права на репатріацію.
У 1978 р. вступає в Українську Гельсінську групу. У тому ж році заарештований і засуджений до 3 років позбавлення волі в колонії посиленого режиму за «наклепницькі вигадки, що порочать радянський державний і суспільний лад». У 1984 р. знову засуджений до 3 років позбавлення волі в колонії суворого режиму. У 1987 р. відмовився від запропонованої амністії, оскільки не хотів підписувати зобов’язання з відмовою від політичної діяльності.
У 1988 р. створює в Чернівцях першу в Україні єврейську організацію. 1989 р. бере участь у створенні Вааду (Конфедерації єврейських організацій і громад) СРСР і стає його співголовою. Член рад Європейської Ради єврейських громад, Європейського і Світового єврейських конгресів, Світової сіоністської організації.
З 1991 р. голова Вааду України, виконавчий віце-президент Єврейської Конфедерації України. У 2002 р. на засновницькому з’їзді Євро-Азійського Єврейського Конгресу обраний головою Генеральної Ради. Виконавчий віце-президент Конгресу Національних Громад України (КНГУ).
Автор таких книг: «Если я только для себя… » (К., 2000), «Если не сейчас… » (К.: 2006).
Кавалер орденів «За заслуги» III ступеня (2005) і «За мужність» І ступеня.
