Елеонора Соловей (1944 р. н.) – літературознавиця, письменниця, літературний критик, доктор філологічних наук, професор.
Закінчила Чернівецький університет (нині ім. Ю. Федьковича) та аспірантуру московського Літературного інституту ім. М. Горького. Працювала на журналістській та редакторській роботі, викладала літературу в Київському театральному інституті ім. Карпенка-Карого (1973–1988). У 1988–2012 рр. наукова співробітниця Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Членкиня НСПУ та Українського ПЕН-центру. Лауреатка премій ім. Сергія Єфремова та ім. Василя Стуса.
Автор досліджень з теорії літератури та з компаративістики, з історії української та російської літератур, упорядниця і науковий редактор низки цінних видань, авторка передмов, післямов, коментарів, перекладів, а також власних книжок, зокрема – «Українська філософська лірика (1998, 1999), «Притча про поетів» (2014, 2018), «Упізнання святого» (2020).
