Борис Олексійович Бобринський (1925 — 2020), протопресвітер, клірик Архиєпископії російських церков у Західній Європі (Константинопольський Патріархат). Народився 25 лютого 1925 року в Парижі в сім'ї графа Олексія Олексійовича Бобринського і графині Наталії Павлівни Ферзен, що покинули Росію під час революції. Нащадок сина Катерини Великої і графа Григорія Орлова. Великий вплив на становлення його богословського бачення справила близька дружба з Володимиром Лоським. Його переклади літургійних текстів, впровадження православного богослужіння французькою мовою, а також активна місіонерська діяльність його приходу сприяли поширенню православ'я у Франції та Західній Європі в цілому. Разом з оо. Георгієм Флоровським, Олександром Шмеманом та Іоанном Мейєндорфом вважається учасником "патристичного відродження" в російському зарубіжжі у 2-й половині XX століття. Учасник екуменічного руху.