Пам'ять і сучасність: навколо творчості Збіґнева Герберта

Пам’ять і сучасність: навколо творчості Збіґнева Герберта

Книгарня «Є» та видавництво «Дух і Літера» запрошують Вас на зустріч «Пам’ять і сучасність: навколо творчості Збіґнева Герберта», присвячену знаному польському поету, есеїсту і драматургу, яка відбудеться 20 лютого о 18:00 за адресою: вул. Лисенка, 3а.

Учасники: Оля Гнатюк, Андрій Павлишин, о. Войчех Сурувка, Костянтин Сігов.

«У часи кризи вартостей і болісних сумнівів він твердо відстоював принципи: у мистецтві – канону краси, ієрархії та ремесла, в житті – етичних кодексів, які чітко розмежовують поняття добра і зла».

Творчість Збіґнева Герберта – свідчення того, що Осип Мандельштам назвав колись «тугою за європейською культурою». Якби історія склалася інакше, і Герберт прожив решту свого життя в рідному Львові, тим не менш, він тужив би за цілістю європейської культури. Уже сам епіграф, розміщений у вступі до збірки есе «Варвар у саду» вказує на глибоку свідомість тяглості культури: «Того вечора, коли ще малює Рембрандт, усі славетні Тіні, в тому числі й тіні печерних художників, прикипіли поглядом до тремкої руки, бо саме від неї залежить, воскреснуть вони чи поринуть у новий сон». Функція пам’яті у творчості Герберта не обмежується лише спогадами про втрачену батьківщину, але є пам’яттю людської культури: від наскальних малюнків у гротах Ласко, через дорійську та готичну архітектуру, фрески П’єро делла Франческа, аж до нідерландського живопису і картин ван Ґога. Герберт живе європейською культурою і дає собі раду в тому, що є лише ланкою у її розвитку.

Проте Герберт не був лише збирачем крихт минувшини. У класиків він прагнув учитися. У дуже важливому есе «Чому класики» він пише: «Якби існувала школа літератури, одним з основних її уроків мало б бути описання не снів, а предметів. Поза рукою художника простягається світ тяжкий, темний, але реальний. Не треба втрачати віри, що його можна охопити словом, відмірити йому справедливість». У сучасному йому світі він споглядав вибух розпачу і зневіри. Усі основні цінності європейської культури були підважені. Його поворот до митців античної, середньовічної, ренесансної і пізнішої культури – це спроба пошуку митців із виразним та ясним художнім переданням. Воно є, що характерне для Герберта, завжди переданням моральним. Поетика йде в парі з етикою. В есе «Описати дійсність» він писав: «Відчуття крихкості й ницості людського життя здається, можливо, менш пригнобливим, якщо умістити його у ланцюг історії, що є передаванням віри в цільовий характер зусиль і прагнень. Тоді навіть тривога буде ні чим іншим, як криком про надію». Учитель поета Генрик Ельзенберг 1943 року записав у своєму щоденнику таку примітку: «Митцем є той, хто певній кількості своїх ближніх допоміг вийти з честю зі скрути життя на землі». Саме цього хотів учитися у класиків Герберт.

Відтак, у чому полягає головне завдання поета? Передусім, це опис дійсності, «впертий діалог людини з конкретною дійсністю, що її оточує, з цим столиком, із цим ближнім, із цією порою дня, виховання зникаючої здатності споглядання. А передусім – будування цінностей, будування таблиць цінностей, встановлення їх ієрархії, тобто свідомий, моральний їх вибір з усіма життєвими та художніми наслідками, з цим пов’язаними – це мені здається основною і найбільш важливою функцією культури» («Поет і дійсність»).

Під час зустрічі відбудеться розмова довкола збірок Збіґнева Герберта: «Варвар у саду», «Натюрморт із вудилом» та «Лабіринт біля моря», опублікованих українською мовою видавництвом «Дух і літера».