Арендт Ханна

Арендт Ханна

Ханна Арендт (Hannah Arendt, 1906–1975) – німецько-американська журналістка та громадський діяч – знана у світі як фахівець із політичних та соціологічних наук, а також мислитель ХХ ст. У своїх філософських поглядах спиралася на вчення М. Гайдеґґера, Е. Гуссерля та К. Ясперса. За часів влади А. Гітлера брала активну участь у боротьбі проти нацистської ідеології та допомагала у порятунку євреїв. Авторка низки монографій, серед яких «Люди за темних часів» (Дух і літера, 2008), «Джерела тоталітаризму» (Дух і літера, 2005).

Становище людини – яким воно є

Ганна Арендт поки що мало відома в Україні – як і багато інших яскравих представників інтелектуальних рухів XX ст. […] Тож тим ціннішою є надана “Літописом” можливість познайомитися з “однією з найяскравіших інтелектуалок ХХ ст.”, ученицею Мартіна Гайдеґґера, Едмунда Гуссерля і Карла Ясперса – Ганною Арендт (Ганна Арендт. Становище людини. – Львів: Центр гуманітарних досліджень Львівського держуніверситету ім. І. Франка, видавництво “Літопис”, 1999 р.)

Гайдеґґер був для Ганни Арендт людиною, що їй, за словами самої Арендт, вона “залишилася вірною і невірною, але першим і другим її почуттям завжди керувала любов”. Тож “Становище людини” не може бути прочитаним без знання праць самого Гайдеґґера, а також Гуссерля, Шеллера, без розуміння тенденцій і напрямків ідеалістичної філософії XIX – XX ст., філософії класичної (у тому числі – Платона й Арістотеля та їх різноманітних послідовників, епікурейців, стоїків), без знання інтелектуального доробку представників різноманітних ідеалістичних систем, екзистенціалізму, неомарксизму франкфуртської школи тощо; інакше кажучи – поза дискурсом та культурно-історичним контекстом. Як справедливо зазначає у передмові автор перекладу “Становища людини” Марія Зубрицька, Ганна Арендт “писала для поінфомованого читача, для читача, якого сформували міцні європейські інтелектуальні традиції та багата філософська культура, і це в неї виходило органічно і природно легко”. Саме тому – а ще тому, що для самої Ганни Арендт (під впливом Гайдеґґерівської концепції мови) визначальним було розуміння ролі мови стосовно будь-якого людського досвіду, – вона зазвичай цитує філософську класику мовою оригіналу (себто давньогрецькою, латиною, німецькою і французькою), і цю особливість “письмового ландшафту тексту” перекладач свідомо не наважилася порушити…
У центрі уваги Арендт – проблеми тоталітаризму, насилля і революції (“Джерела тоталітаризму”), а отже, і питання про джерело свободи, що є поза сферою інтелекту, котрий обмежує людину метою, досягнення якої пов’язане з підпорядкуванням природним і соціальним законам, але не є і продуктом волі, оскільки саме воля не дозволяє розумові відступитися від поставлених інтелектом цілей. За Ардент, джерело свободи заховане у тріаді “праця – творчість – дія”, яка є першоосновою “починання нового”, “народження того, чого ще ніколи не бувало”, і саме це може порушити “автоматизм” усталених соціальних процесів. Вводячи основоположний термін vita activa, Арендт розмежовує “три найголовніші види діяльности людини”: працю (labor) – як “діяльність, що відповідає біологічним процесам людського тіла… Людською обставиною праці є саме життя”), роботу (work) – як “діяльність, що відповідає неприродності людського існування, яке не втягується у вічно повторюваний цикл життя людського роду… Робота забезпечує “штучний” світ речей, виразно відмінний від природного довкілля… цей світ призначений утривалювати… і переступати межі…”; і дію (action) – як єдину активність, що відбувається між людьми “без посередництва речей чи причин і відповідає множинності людських обставин… Множинність є обставиною людської дії”. І тільки така дія може зруйнувати “закам’янілість” тоталітарного суспільства. Свобода можлива тільки в політиці, і в цьому вона подібна до виконавського мистецтва, яке вимагає взаємодії між актором і глядачем, але яке не створює нічого, окрім цієї взаємодії.
Якщо розглядати праці Ганни Арендт у цілому (“Становище людини”, “Джерела тоталітаризму”, “Криза в республіці”, “Між минулим і майбутнім”, “Айхман у Єрусалимі: звіт про банальність зла”, незавершене “Життя думки”), то в онтологічному сенсі вони є глибоко автобіографічними: з них прозирає динамічна і надзвичайно освічена особистість, за плечима якої – навчання у Марбурзькому, Фрайбурзькому та Гайдельберзькому університетах (тогочасних центрах надзвичайно активного інтелектуального життя), за ними стоїть складна доля єврейки (переслідування і загроза фізичного знищення, приниження і поневіряння в передвоєнному й окупованому Парижі, еміграція у США, наукова робота, яка стала сенсом життя), з них прозирає Буття і час…


“Вплив Гайдеґґера у “Становищі людини” – виразний і безсумнівний, хоча Ардент артикулює його в дещо несподіваному аспекті, як, наприклад, …в інтерпретації проблеми “мова і політика” чи у трактуванні природи мистецьких творів”, – стверджує Марія Зубрицька. Водночас філософія Арендт у жодному разі не є вторинною – якщо тільки не виходити із засади, що “всі філософи починаються з Арістотеля”. Зокрема, цікавою і вмотивованою в інтерпретації Ганни Ардент є концепція особистості – особистості в межах “суспільства споживачів” і світу власності. Її homo faber “з’явився внаслідок великої новочасної революції”, і “радикальна втрата цінностей в обмеженій системі відліку самого homo faber відбувається майже автоматично відразу після того, як він окреслює себе як виробника предметів та будівника людських винаходів, який випадково винаходить знаряддя, але вважає себе передусім “…виробником інструментів для виробництва інших інструментів”, що лише випадково ще й продукує речі. З іншого боку, життєва діяльність людини, за Арендт, можлива лише тоді, коли людина вже володіє індивідуальністю, яка для свого існування потребує “приватного місця” та “ідентичності особи”. Позбавлення їх веде до втрати нею індивідуальності і, як наслідок, до знищення і суспільного життя як такого, до встановлення тоталітарного режиму (це вже – з “Джерел тоталітаризму”).
Але тільки у всій повноті доробку Ганни Арендт вимальовується її філософська антропологія, vita activa її людського становища.

Маріанна Кіяновська
Книжковий поступ. – № 56 (500)

 

Інтерв’ю з Ханною Арендт (англійською мовою)

Інтерв’ю з Ханною Арендт (німецькою мовою)