Фюре Франсуа

Фюре Франсуа

Франсуа Фюре (Francois Furet; 1927–1997) – видатний французький історик, член Академії Наук Франції.

Народився 27 березня 1927 р. у сім’ї банківського службовця в Парижі. Навчався в елітному паризькому ліцеї Янсон-де-Сейлі, де показав відмінні знання. По закінченню ліцею, 1946 р. вступив на гуманітарний та юридичний факультети Паризького університету. У 1950 р. через хворобу був змушений перервати навчання і виїхати на лікування в Альпи. До 1954 р. він одночасно лікувався у санаторії та навчався в Парижі. У цей самий час він починає поглиблено вивчати історію. 1954 р. Фюре блискуче склав випускні іспити, і отримав призначення на посаду вчителя середньої школи в Комп’єн, де він працював до 1955 року.

1956 р. Фюре розпочав свою наукову діяльність у Національному центрі наукових досліджень (CNRS) у Франції. Основною сферою його інтересів була французька революція. Водночас він починає співпрацювати із французьким щотижневим журналом «Новий оглядач».

Політична активність Франсуа Фюре розпочалася 1947 р., коли він став членом комуністичної партії. 1959 р. він вийшов із її лав і 1960 р. став одним із засновників Соціалістичної єдиної партії. З 1966 р. він працював у Школі вищих досліджень у галузі соціальних наук (EHESS) у Парижі, а в 1977–1985 рр. був її президентом. Також він став одним зі співзасновників Фонду Сен-Симона.

З 1985 року він щоосені читав лекції в університетах США, зокрема у Чиказькому університеті, де отримав посаду Професора в Комітеті з соціальної думки. Завдяки своїй наполегливій праці в США Фюре отримав почесний ступінь Гарвардського університету.

20 березня 1997 року Ф. Фюре був обраний членом Французької Академії наук. Однак уже 12 липня 1997 р. він помер у лікарні від серцевого нападу.

Ранні праці Франсуа Фюре були присвячені соціальній історії буржуазії XVIII ст., але з 1961 р. він змінив сферу своїх наукових інтересів на історію Французької революції.

У своїй першій роботі про революцію («La Revolution», 1966) Ф. Фюре стверджував, що в перші роки Революція мала доброякісний характер, однак після 1792 року перетворилася на засилля терору, крові й жорстокості.
Усі твори Фюре про революцію, як правило, зосереджені на її історіографії. Він не обмежувався лише Французькою революцією, порівнюючи її із Російською. Зіставляючи комунізм із фашизмом та нацизмом він використовував термін «тоталітарні близнюки», стверджуючи, що фашизм з’явився у відповідь на комунізм. Крім вивчення історії революції, спільно із Жаком Озуфом він провів дослідження про зростання грамотності в XVIII столітті у Франції.

За зроблений внесок в історію та історіографію Франсуа Фюре був нагороджений такими престижними нагородами, як:

  • Премія Алексіса де Токвіля за гуманізм, 1991 р.
  • Європейська премія за внесок у розвиток соціальних наук, 1996 р.
  • Премія Ханни Арендт за політичне мислення, 1996 р.

Франсуа Фюре є автором ряду праць, серед яких:

За матеріалами: Вікіпедія