Епштейн Марк

Епштейн Марк

Творчість Марка Епштейна – скульптора, графіка, живописця й театрального художника стала яскравою сторінкою в художньому житті Києва першої половини ХХ століття. Митець народився 1899 року в Бобруйську, у сім’ї ремісника. У хедер (єврейську початкову релігійну школу) він пішов у Києві, куди батьки переїхали після його народження. Марк Епштейн прославився своїми мистецькими здібностями ще в дитинстві. У листі до директора Музею українського мистецтва І. Говді сестра художника Августа Епштейн згадує такий випадок: якось узимку мати послала десятирічного Марка по воду. Занепокоєна тривалою відсутністю сина, вона разом із донькою подалася на пошуки. Вони побачили хлопчика у дворі, де Марк захоплено ліпив зі снігу скульптурний портрет Льва Толстого перед юрбою зацікавлених сусідів. Цю мить увічнив відомий фотограф Гальперін, що мешкав по сусідству. Світлина і невеличкий коментар до неї потрапили до київської преси.

У 1911 році дванадцятирічного Марка Епштейна зарахували вільним слухачем 1 класу Київського художнього училища. Навчання виявилося для хлопчика нелегким, перш за все через бідність батьків. У його особовій справі є кілька довідок про важке матеріальне становище родини та відмінні успіхи у навчанні й зразкову поведінку хлопця. Ці документи призначалися для потенційних меценатів. Проте спроби батьків звернутися по матеріальну допомогу для подальшого навчання сина лишилися безуспішними. На певний час навчання довелося припинити.

Незважаючи на труднощі, у 1918 році Марк Епштейн закінчив скульптурне відділення Київського художнього учи­лища. Він навчався у класі Федора Балавенського, непересічного українсько­го скульптора, що працював у жанрі декоративно-монументальної пластики. На жаль, більшість монументальних тво­рів Епштейна не збереглася. Зокрема, в 1919 році було знищено денікінцями і пам’ятник-бюст Шевченкові, встановле­ний у Києві. За десять років до Епштейна учнем Федора Балавенського був також відомий український скульптор Іван Кавалерідзе.

Після закінчення навчання у Балавенського, у 1918 році Марк Епштейн разом із багатьма іншими талановитими художниками відвідував студію Олек­сандри Екстер. Художниця, знайома із Пабло Пікассо та Жоржем Браком, від­кривала для талановитих киян кубофутуризм та авангардне мистецтво. Серед митців, що відвідували студію Екстер, були Давид Бурлюк, Вадим Меллер, Аристарх Лентулов, Олександр Богомазов, а також єврейські художники – май­бутні колеги Епштейна з Культур-Ліґи: Олександр Тишлер, Барух Аронсон, Йосеф Чайков, Соломон Нікритін, Сара Шор, Іссахар-Бер Рибак, Ісаак Рабинович та інші. Анна Ахматова у листі до Валерія Брюсова згадує про студію Екстер як про «школу, з якої вийшли усі ліві художники Києва». Для Марка Епштейна це була надзвичайно важлива зустріч. У першій половині ХХ століття всі його формальні пошуки тяжіли до кубізму.

На стильові пошуки Епштейна дуже вплинули та­кож ідеї національного відродження єврейства. Се­ред молодих митців, з якими він спілкувався, були популярними ідеї формування національного мис­тецтва, створення оригінального єврейського стилю на ґрунті образів із єврейського народного мистецтва й авангардних течій сучасності. Ще в 1914–1915 рр. шістнадцятирічний Марк Епштейн познайомився із членами так званої київської групи єврейських літе­раторів. До цієї групи належали такі помітні постаті єврейського культурного життя першої половини ХХ століття як Д. Берґельсон, Дер Ністер, Д. Гофштейн та І. Добрушин. Ідеї модернізації єврейської літера­тури та мистецтва, якої прагнули члени групи, гли­боко вплинули на характер творчості та життєву по­зицію Епштейна. Протягом наступних років він брав активну участь в організації багатьох важливих подій єврейського культурного життя у Києві. Взимку 1916 року Епштейн разом з однодумцями із художнього училища (Барухом Аронсоном, Іссахаром-Бером Ри­баком, Соломоном Нікритіним, які гуртувалися навколо київського видавництва «Кунст-фарлаґ») став одним із організаторів виставки єврейського мисте­цтва. У 1917 році його обрали членом правління київ­ського відділення Єврейського товариства заохочен­ня мистецтв.

Навесні 1918 він узяв участь у Виставці живопису, графіки та скульптури художників-євреїв у Москві. Влітку того ж року він став одним із ініціаторів ство­рення художньої секції Культур-Ліґи та Музею єврей­ського мистецтва.

Культур-Ліґа стала однією із найвпливовіших єв­рейських культурних організацій першої полови­ни ХХ століття. Її основним завданням був розвиток їдишської культури. До основних напрямів роботи цього об’єднання належали освіта, видавнича та біблі­отечна справа, а також розвиток музики, театру, літе­ратури тощо. Культур-Ліґа об’єднала практично всіх помітних єврейських учених, літераторів і митців України. Членами художньої секції київської Культур-Ліґи були Олександр Тишлер, Ель Лисицький, Йосиф Чайков, Соломон Нікритін, Іссахар-Бер Рибак, Барух Аронсон, Ісаак Рабинович, Сара Шор. Співпрацювали з нею Марк Шаґал, Натан Альтман, Роберт Фальк, Да­вид Штеренберг.

Художня секція Культур-Ліґи активно працювала над теоретичним осмисленням створення та розвитку нового єврейського мистецтва, втіленням цих ідей та популяризацією мистецьких надбань. За п’ять років існування Культур-Ліґи члени художньої сек­ції здійснили колосальну роботу: було створено скульптурні та живописні шедеври, блискучі графічні серії та ілюстрації до книг, ескізи те­атральних костюмів та декорацій; також було сформульовано цікаві естетичні теорії. Марк Епштейн брав активну участь у цій роботі. Він був організатором та незмінним учасником ви­ставок секції у 1920 та 1922 роках у Києві. Цей період належав до найплідніших у його твор­чості. На жаль, до сьогодні дотривала тільки графіка початку 1920-х рр. та лічені скульпту­ри, що збереглися лише на світлинах.

Важливим аспектом діяльності худсекції Культур-Ліґи була художня студія, створена під її егідою. Для молодих митців студія ство­рила нагоду популяризувати свої авангардні переконання. Марк Епштейн почав викладати у студії художньої секції 1919 року. Він очо­лював студію, перейменовану у 1922 році на Єврейську художньо-промислову школу, від 1923 року аж до самого її закриття у 1931 році. Серед його учнів були Ш. Коткес, Ц. Кіпніс, Х. Мастбаум, Г. Інгер та інші. Основними принципами викладання Епштейна були свобода та самобутність. Сам він у інтерв’ю 1924 року говорив: «Боюся нав’язати хоч би що від себе… Заглушити перші паростки самобутності. Мак­симально обережно ставлюся до навчання. Даю технічні знання, професійні навички. Навча­ючи – навчаєшся сам». Проте митцю вдалося передати молодому поколінню не лише висо­ку професійну майстерність, а й той рівень самосвідомості, який він мав за свій шляхетний обов’язок. Для Художньо-промислової школи Марк Епштейн був не тільки керівником, а й тією віссю, на якій трималася вся її діяльність. Вроджена наполегливість, посилена обстави­нами, надала молодому директорові беззасте­режного авторитету. У свої 28 років Епштейн здавався учням паном дуже поважного віку.

Зі зміцненням в Україні радянської влади ста­новище Культур-Ліґи погіршилося. Під тиском комуністичного керівництва республіки в 1920 році Центральний Комітет Культур-Ліґи було примусово «комунізовано», більшість заснова­них нею закладів перепідпорядкували Євсекції Наркомпросу. Окремі секції Культур-Ліґи про­існували до 1924 року, проте їхня діяльність по­волі згорталася. Остаточно Культур-Ліґу було ліквідовано із закриттям однойменного видав­ництва у 1931 році.

Після 1923 року більшість членів художньої секції Культур-Ліґи полишили Київ. До Москви поїхали Йосеф Чайков, Соломон Нікрітін, Ісаак Рабинович, Ніссон Шифрін, Сара Шор; там вони працювали далі в московській Культур-Лізі. Епштейн був чи не єдиним, хто залишився в Києві. У 1924 році він очолив худсекцію київської Культур-Ліґи. На той час він був однією з центральних фігур національно­го і художнього життя Києва, співпрацював із багатьма єврейськими культурними органі­заціями, оформив більшість ілюстрованих книг видавництва «Культур-Ліґа», був по­стійним художником журналу «Фрейд», що виходив у Києві в 1922–1925 рр. У першій половині 1920-х рр. Марк Епштейн виконав багато ескізів декорацій та костюмів до низки вистав єврейських театрів у Києві та Харкові. У 1925 році Епштейн вступив до Об’єднання сучасних художників України, члени якого орієн­тувалися на сучасне європейське мистецтво, брав участь у всіх виставках Об’єднання.

На початку 1930-х рр. Марк Епштейн став об’єктом жорсткої критики та брутальних нападів, його звинувачували в «націоналізмі» та «формалізмі». У 1932 році, після остаточ­ного закриття Художньо-промислової школи та ліквідації останніх закладів Культур-Ліґи, Епштейн був змушений полишити Київ і пе­реїхати до Москви. До 1937 року він очолю­вав майстерню з виготовлення паркових та декоративних скульптур, працював консуль­тантом у Державному видавництві образот­ворчих мистецтв, очолював художню раду єврейської драматичної студії при клубі «Ко­муніст», брав участь у кількох московських та загальносоюзних виставках, на яких, зокре­ма, були представлені його скульптурні пор­трети діячів єврейської культури: М. Гнесіна, Л. Квітка, Ш. Міхоелса та інших. У 1934­–1935 рр. Епштейн разом із кількома іншими художниками взяв участь у відрядженні до єврейських колгоспів Криму. Виконані ним під час цих поїздок графічні серії виставили 1936 року в Москві на виставці «Єврейська автономна область і єврейські нацрайони у живописі та графіці».

З кінця 1930-х рр. роботи Марка Епштейна практично не виставляли. Під час Другої світової війни Епштейна не взя­ли до армії через природжену хворобу серця. Митця еваку­ювали до Киргизії. Про його життя упродовж воєнних років знаємо мало. В одному з листів сестра майстра згадує, що Марк створював декорації для столичного театру Киргизії у місті Фрунзе (тепер Бішкек). У колекції Національного ху­дожнього музею України збереглися живописні ескізи цьо­го періоду, проте вони суттєво програють графіці та скуль­птурам 1920-1930-х рр.

Після повернення з евакуації Епштейн виявив, що його московську квартиру зайняли. Невдовзі померла дружина митця – цю втрату він переживав дуже тяжко. У цей складний період побутові умови не сприяли полегшенню життя художника. Якийсь час Епштейн ночував у кімнаті своїх московських друзів Лева Крамаренка та Ірини Жданко, в ко­мунальній квартирі. Врешті-решт, митець отримав власне помешкання, проте життя вже не налагодилось. Він дедалі частіше хворів – давав про себе знати порок серця.

В останні роки життя Марк Епштейн лише зрідка отримував замовлення як художник-оформлювач та виробник надгробків. Незважаючи на складні по­бутові умови та постійну бідність, ми­тець не припиняв роботи. Саме тоді він створив низку цікавих пейзажів та гра­фічних автопортретів. У останній рік життя Епштейн організував у себе вдо­ма вечірню студію. Помер художник 19 серпня 1949 року.

За матеріалами статей
Г. Казовського та С. Папети

Із кн.: Марк Епштейн. Повернення майстра. Альбом-каталог. Наукове видання. – К.: Дух і літера, 2010. – С. 3–12.