Вільгельм Роберт Воррінгер (13 січня 1881 року в Аахені — 29 березня 1965 року в Мюнхені ) — німецький історик мистецтва, відомий своїми теоріями про абстрактне мистецтво та його зв'язок з авангардними рухами, такими як німецький експресіонізм. Завдяки впливу на мистецтвознавця Т. Е. Халма (1883-1917), його ідеї стали важливими для розвитку раннього британського модернізму , особливо вортицизму.
Воррінгер вивчав історію мистецтва у Фрайбурзі, Берліні та Мюнхені, перш ніж переїхати до Берна, де отримав ступінь доктора філософії у 1907 році. Його дисертація була опублікована наступного року під назвою «Абстракція та емпатія: есе з психології стилю» і залишається його найвідомішою роботою.
Він викладав у Бернському університеті з 1909 по 1914 рік. У цей період він познайомився з членами групи «Синій вершник» і співпрацював зі своєю сестрою Еммі Воррінгер над організацією лекцій та виставок в асоціації художників-авангардистів, відомій як «Ґереонський клуб» . У 1907 році він одружився з Мартою Шміц, подругою Еммі, яка згодом стала відомою та успішною художницею-експресіоністкою під своїм подружнім ім'ям Марта Воррінгер .
Після військової служби у Першій світовій війні він кілька років викладав у Боннському університеті, де став професором у 1920 році. Одним з його учнів там був Генріх Лютцелер . Приблизно в цей час його інтерес до авангардного мистецтва почав згасати, тоді як інтерес до німецької філософії зростав. Пізніше він викладав в університетах Кенігсберга (1928–44) та Галле (1946–50). У 1950 році він переїхав до Мюнхена, де залишався до кінця свого життя.
