Еміль Сьоран (Cioran, 1911-1995), письменник, постфілософ, вічний студент-експат. Родом із карпатського села Рашинарі в Румунії. Навчався на факультеті мистецтв Бухарестського університету (1929-1931), здобув післядипломну освіту з філософії (1931-1936), отримав стипендію Французького інституту в Бухаресті й відтоді мешкав у Франції. Автор декількох книг румунською, зокрема «На вершинах відчаю» (1934), «Сльози і святі» (1937). З 1947 року починає писати французькою. Відомі книги: «Трактат про розпад» (1949), «Силогізми гіркоти» (1952), «Спокуса існування» (1956), «Падіння часу» (1964) та інші.
Його тексти – поезія в прозі, - декоровані відчаєм, гостротою, суперечностями, профетизмом, антимодернізмом і дрібкою байдужості. Тексти людини ХХ століття.
