Ольга Олександрівна Седакова народилася в Москві 26 грудня 1949 року в сім’ї військового інженера. До школи пішла в Пекіні, де батько в цей час (1956–1957 роки) працював. Сім’я була далека від гуманітарних інтересів, тому найважливіша роль в її житті від самого початку належала вчителям і друзям. Першим із таких вчителів був піаніст М. Г. Єрохін, який відкрив їй не лише музику, а й живопис, поезію, філософію, від нього вона вперше почула поетів Срібного віку і ще не опублікованого російською Рільке.
У 1967 році Ольга Седакова вступила на філологічний факультет Московсього державного університету (МГУ) і 1973 року закінчила його з дипломною роботою зі слов’янських старожитностей. Учнівські взаємини пов’язували її з С. С. Аверинцевим та іншими видатними філологами – М. В. Пановим, Ю. М. Лотманом, Н. І. Толстим.
Коло її філологічних інтересів формують історія російської та старослов’янської мов, традиційна культура й міфологія, літургійна поезія, загальна герменевтика поетичного тексту. Відчуваючи, що в епоху «залізної завіси» та інформаційної блокади можливість читати на інших мовах конечно потрібна, Ольга Седакова вивчила основні європейські мови. Надалі це допомогло їй заробляти на хліб оглядами новітньої гуманітарної літератури (у 1983 – 1990 роках вона працює референтом із зарубіжної філології в ІНІОНі (Інституті наукової інформації із суспільних наук)) і перекладати «для себе та знайомих». Переклади з європейської поезії, драми, філософії, богослов’я (англійські народні вірші, Т. С. Еліот, Е. Паунд, Дж. Донн, Р. М. Рільке, П. Целан, Св. Франциск Азійський, Данте Аліг’єрі, П. Клодель , П. Тілліх та ін.), зроблені без думки про публікацію, в останні роки виходять друком.
Вірші Ольга Седакова почала писати з перших років життя й досить рано вирішила «бути поетом». Із тієї миті, як її поетичний світ набув певних обрисів (формальних, тематичних, світоглядних), стало очевидно, що цей шлях радикально розходиться з офіційною словесністю, як і шляхи інших авторів цього «постбродського» покоління Москви, Ленінграда та інших міст: В. Кривуліна, Є. Шварц, Л. Губанова (з якими її пов’язувала особиста дружба). У «другій культурі» 70-х років оберталися не лише літератори, а й художники, музиканти, мислителі… Там вирувало інтенсивне творче життя, яке тільки частково вийшло на світло за часів лібералізації.
Не лише вірші, а й критичні та філологічні праці Ольги Седакової майже не публікувалися в СРСР до 1989 року, їх оцінювали як «занадто розумні», «релігійні», «книжкові». Однак у знедоленої «другої культури» був свій читач, і досить широкий. Тексти Ольги Седакової поширювалися в машинописних копіях, публікувалися в зарубіжній та емігрантській періодиці.
Перша книга вийшла у видавництві YMCA-Press 1986 року. Незабаром після цього її вірші та есеїстика стали перекладати на європейські мови, публікувати в різних журналах та антологіях і видавати як окремі книги. На батьківщині перша книга – «Китайська мандрівка» – виходить 1990 року. На сьогодні видано 21 книгу віршів, прози, перекладів і філологічних досліджень (російською, англійською, французькою, німецькою, данською мовами та івритом; готуються італійське та албанське видання).
У кінці 1989 року Ольга Седакова вперше виїжджає за кордон. Наступні роки проходять у численних поїздках по Європі та Америці (участь у різноманітних фестивалях поезії, симпозіумах, конференціях, викладання в різних університетах світу і публічні лекції).
З 1991 року викладає на кафедрі світової культури (філософський факультет МГУ), а також в Інституті світової культури і з 2004 року – в Бібліотеці-Фонді Російського Зарубіжжя.
Кандидат філологічних наук (дисертація: «Похоронна обрядовість східних і південних слов’ян», 1983); автор «Словника складних слів із богослужіння: Церковнослов’янсько-російські пароніми»; доктор богослов’я honoris causa (2003, Мінський Європейський Гуманітарний Університет, факультет богослов’я); кавалер Ордена Мистецтв і словесності ( Chevalier d’honneur d’Ordre des Arts et des Lettres de la République Française, Франція, 2005).
У листопаді 2011 року Ольга Седакова стала першим лауреатом італійської премії «Данте Аліг’єрі», яка була заснована цього року в рамках культурної ініціативи Laurentum, що покликана звернути увагу громадськості на поета чи літератора, чиї твори за своєю культурною цінністю та актуальністю посідають значне місце в міжнародній літературній панорамі і роблять важливий внесок у мистецтво.