Іван Монолатій (нар. 1976 р.) – український історик та етнополітолог, доктор політичних наук, професор, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка. Член Української асоціації юдаїки. Випускник Українського вільного університету в Мюнхені та Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника в Івано-Франківську. Автор книжок «Особливості міжетнічних взаємин у західноукраїнському реґіоні в Модерну добу» (2007), «Разом, але майже окремо. Взаємодія етнополітичних акторів на західноукраїнських землях у 1867–1914 рр.» (2010), «Інші свої. Політична участь етнічних акторів пізньогабсбурзьких Галичини і Буковини» (2012), «Вічний жид з Коломиї. «Українець» Мойсеєвого визнання Яків Саулович Оренштайн» (2015), «Від Донецька до Перемишля. Як сучасна література «пам’ятає» українські міста» (2019), «Переможене горе. Мнемонічні фігури (без)державної літератури» (2020), «Homo Militaris Євген Побігущий-Рен: історія українського офіцера в чотирьох арміях і трьох війнах» (2021), «Етнопериферійність. Участь суб’єктів західноукраїнської етнополітичної сфери в міжетнічній взаємодії, міждержавних конфліктах і культурі пам’яти» (2022), «Макогін псевдо Розумовський. Уявлена українська людина» (2023) та публікацій у царині історичних і політичних наук українською, англійською, польською, німецькою, хорватською мовами.
Іван Монолатій нагороджений відзнакою Президента України – Хрестом Івана Мазепи, а його книжки номінувалися на Національну премію України імені Тараса Шевченка та Міжнародну премію імені Івана Франка, входили до коротких списків всеукраїнського рейтингу «Книжка року».
