Васи́ль Семе́нович Лісови́й (1937- 2012) — український філософ, громадський діяч, дисидент, політв'язень. Він виступив у 1972 році з відкритим листом на захист заарештованих шістдесятників і на знак солідарності побажав бути засудженим разом з ними, за що й опинився в таборах.. Був засуджений до 7 років позбавлення волі в таборах суворого режиму та 3 років заслання. Звільнений з ув'язнення в липні 1983. 1989 — реабілітований, відновлений у званні кандидата філософських наук і на роботі в Інституті філософії НАН України. Організатор самвидаву в 1960-х роках. Викладав філософію на посаді професора в Київському міжнародному університеті (1996-1999) та в Kиєво-Могилянській Академії (1998–2002).Виступав зі статтями в галузі політології, брав участь у виробленні програм та ідеології багатьох політичних і громадських організацій, готував навчальну літературу, уклав (у співавторстві з Олегом Проценком) антології «Консерватизм», «Націоналізм», «Лібералізм», перекладав філософську літературу з англійської та німецької мов. Автор книжок «Культура — ідеологія — політика» (1997), «У багатоголоссі політичних дискусій» (2007). Указом Президента України від 26 листопада 2005 р. нагороджений орденом "За заслуги" ІІІ ступеня. Чоловік Віри Лісової, батько Оксена Лісового.