Юрґен Габермас — німецький філософ і соціолог, представник нової генерації «франкфуртської школи». Відомий роботами із соціальної філософії, що стосуються комунікативної дії, дискурсу та раціональності, що стали новою основою для критичної теорії. Для Габермаса основою суспільства є комунікативні інтеракції, в яких висуваються та відкидаються раціональні аргументи.
Юрґен Габермас був народжений 18 червня у 1929 в традиційній сім’ї, що належала до середнього класу.
З 1949 до 1954 Габермас навчався в університетах Ґеттінгену (1949/50), Цюріху (1950/51) та Бонну (1951-1954). Він цікавився філософією, історією, психологією, німецькою літературою та економікою. До його вчителів належали Ніколай Гартманн, Вільгельм Келлер, Теодор Літт, Ерік Ротгакер та Герман Вайн.
У 1954 році Габермас закінчив докторантуру у Бонні, захистивши дисертацію щодо абсолюту та історії у ідеях Шеллінга, що мала назву «Абсолют та історія. Про суперечності у філософії Шеллінга». Після цього він працював вільним журналістом у таких франкфуртських виданнях die «Спільна газета», «Меркурій» та «Франкфуртські записи».
У 1971 році Габермас переїхав до Штарнберга, де до 1981 року головував у Інституті Макса Планка дослідження умов життя науково-технічного світу.
Після часткового закриття Інституту Макса Планка дослідження умов життя науково-технічного світу Габермас повернувся у Франкфурт-на-Майн, де він з 1983 до відходу на пенсію у 1994 працював на кафедрі філософії, що спеціалізувалась у соціальній філософії та філософії історії. Із середини 1980-их у рамках дослідницького проекту, що фінансувався Науковим товариством імені Лейбніца та Німецьким науково-дослідницьким співтовариством, Габермас присвятив себе дискурсивній теорії права, своїй власній філософії права та теорії «деліберативної демократії».
У 2011р. та 2014р. у видавницві вийшли книги Ю. Габермаса «Постметафізичне мислення» та «До реконструкції історичного матеріалізму»