В’ячеслав Брюховецький (нар. 1947) — літературознавець, педагог, громадський діяч, літературний критик. Герой України (2007), доктор філологічних наук, професор. Почесний президент Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Один з ініціаторів створення Народного Руху України, головний ініціатор відродження Києво-Могилянської академії як закладу вищої гуманітарної освіти.
Закінчив з відзнакою факультет журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка (1974), аспірантуру Київського державного інституту культури імені О. Є. Корнійчука (1979; тепер Київський національний університет культури і мистецтв). Кандидатська дисертація: «Специфіка розвитку літературно-критичної активності старших підлітків у процесі керівництва читанням» (1980), докторська: «Природа, функції і метод літературної критики» (1986).
Автор монографій: «Іван Сенченко: Літературно-критичний нарис» (1981), «Силове поле критики: Літературно-критичні статті» (1984), «Критика в сучасному літературному процесі» (1985), «Специфіка і функції літературно-критичної діяльності» (1986), «Ліна Костенко: Нарис творчості» (1990), «Микола Зеров: Літературно-критичний нарис» (1991), упорядник і коментатор «Розвідок» Віктора Петрова в трьох томах (2013). Переклав з англійської монографію Івана Фізера «Психолінгвістична теорія літератури Олександра Потебні: Метакритичне дослідження» (1993, 1996). Бібліографія праць: «Factum est Factum: Біобібліоbrioukhiя (1957–2008)» (2010).
