Открытый дневник

В какой волшебный миг проза становится поэзией? Почему поэтическая строка обладает такой высокой концентрацией смысла? Почему горечь, которой переполнена строка, примиряет с жизнью? Почему стихотворение снимает с глаз повязку лучше, чем это делает окулист? Почему сочувствие высшее служение? Я не могу ответить на эти вопросы, но стихи и записи Бориса Херсонского могут.

В яку чарівну мить проза стає поезією? Чому поетичний рядок володіє такою високою концентрацією сенсу? Чому гіркоту, якою переповнений рядок, примиряє з життям? Чому вірш знімає з очей полуду краще, ніж це робить окуліст? Чому співчуття вище служіння? Я не можу відповісти на ці питання, але вірші і записи Бориса Херсонського можуть.