Гінріхс Ян Пауль

Гінріхс Ян Пауль

Ян Пауль Гінріхс (Jan Paul Hinrichs, 1956 р.н.) – нідерландський славіст, працює в Лейденському університеті. Автор численних монографій про російську і болгарську літературу та про історію славістки англійською, німецькою і нідерландською мовами. Українською мовою вийшли переклад його книги «Lemberg – Lwów – Львів: фатальне місто» (Київ, 2010) та «Міф Одеси» («Дух і літера», 2011).

Українською тематикою зацікавився в контексті літературознавчих досліджень, вивчаючи письменників, доля яких була пов’язана з українськими містами. Ідея видати книжки про Львів та Одесу виникла доволі давно, ще до особистого знайомства автора з Україною. Тому Львів та Одеса в його книжках подані через призму біографій і літературних текстів письменників і позбавлені суб’єктивних вражень та переживань. Розповідає сам автор:

– Давним-давно я познайомився зі Львовом та його Габсбурзькою спадщиною через твори Йозефа Рота. Будучи студентом, я натрапив на добре знаний вірш Ґюнтера Айха про місто. Значно пізніше я написав біографію Ніколааса ван Війка, засновника голландських славістичних студій, який відвідав Львів 1914 року, за кілька тижнів перед вибухом Першої світової війни. Тоді він навідав Грушевського в його особняку. Я це описав, проте, такі речі, звичайно, відображають лише незначущі відомості.
Я написав цю книжку 2006 року на замовлення амстердамського видавництва Bas Lubberhuizen, якому хтось сказав, що Львів заслуговує великої уваги. Тільки тоді я провів більш всебічне дослідження історії міста. Я не мав наміру писати путівник по місту чи подорожні нотатки, тож можна було відвідувати Львів уже після початку роботи.

– У 1993 році я був співредактором збірки есе про Одесу, яку також видало видавництво Bas Lubberhuizen. Цю книжку було розпродано багато років тому, проте на неї залишився великий попит, і саме тому ми вирішили зробити нову книжку про Одесу, цього разу цілковито написану мною. Назва залишилася така ж сама – «Міф Одеси» – але книжка є нова. Це книжка про Одесу як тему в російській літературі ХХ століття. У ній є розділи про Буніна, Паустовського, Бабеля, Ільфа і Петрова, Катаєва та Олешу. Бунін є головним персонажем у моїй книзі, бо він також фігурує в розділах про Паустовського, Катаєва й Олешу, як і в епілозі, у якому я описую свій візит у будинок, де Бунін провів свої останні роки в Одесі – будинок художника Євгенія Буковецького по вулиці Княжецькій, 27, – розповідає Гінріхс в інтерв’ю для zaxid.net.

Повне інтерв’ю «Ян Пауль Гінріхс: Львів заслуговує великої уваги»

Його книги не є путівниками й адресовані не так мандрівникам, як поціновувачам літератури:

«Українським читачам я можу сказати, що книжка, яка тепер перекладена українською мовою [«Міф Одеси» – прим. ред.], написана для нідерландських читачів. Моя нідерландська публіка – це не лише люди, пов’язані професійно зі слов’янськими мовами чи знавці цих мов, а, найперше, любителі літератури, багато з яких, можливо, ніколи не будуть в цьому місті. Мій вибір також частково можна пояснити нідерландським контекстом. Ясна річ, без згадки про таких великих імен, як Бабель, Паустовський, Ільф і Петров неможливо писати про Одесу для неросійсько- чи не україномовних. Але я думаю, що середній нідерландський читач ніколи не чув про Валентина Китаєва, якому я присвятив один із розділів. Деяким нідерландським читачам відомий Юрій Олеша як автор роману «Заздрість», але навряд чи хтось із них пов’язує його ім’я з Одесою. Дуже сподіваюся, що й українська публіка дізнається щось нове з моєї книги», – зізнався Ян Пауль Гінріхс на презентації своєї нової книги в Одесі.

Нідерландське видання «Міфу Одеси» вийшло друком восени 2011 року.