Варфоломій, Вселенський Патріарх

Варфоломій, Вселенський Патріарх

«Війна в ім’я релігії – це війна проти релігії»

Вселенський Патріарх Варфоломій

Його Всесвятість Вселенський Патріарх Варфоломій, який при хрещенні отримав ім’я Димитрій Архондоніс, народився 29 лютого 1940 року на невеликому острові Імврос (нині Гьокчеада), що на узбережжі Туреччини. У день свого обрання, 22 жовтня 1991 року, він став двісті сімдесятим архієпископом двохтисячолітньої Церкви, заснованої святим Андрієм, – архієпископом Константинополя, Нового Рима, і Вселенським Патріархом. Відтоді Його Всесвятість Варфоломій посідає перше місце серед глав Православних Церков і є духовним провідником 300 мільйонів вірян.

Син Хрістоса Архонтоніса, власника місцевого кафе, молодий Димитрій виріс у скромному селі, названому на честь святого Феодора, на маленькому скелястому егейському острівці. Одержавши там початкову освіту, далі Димитрій відвідував школу при ліцеї Зографейон (Стамбул). Середню та семінарську освіту він здобув у престижній Патріаршій богословській школі на Халкі – одному з «князівських островів» у Мармуровому морі.
Після закінчення 1961 року Патріаршої богословської школи Варфоломій служив офіцером запасу турецьких збройних сил у Галліполі з 1961 по 1963 рік. 1961 року він був рукоположений у диякона, а 1969 року – у священика. Під час рукоположення в диякона Димитрій отримав чернече ім’я Варфоломій на честь одного монаха з Імвросу, який жив на горі Афон та редагував богослужбові тексти.

Варфоломій отримав вищу освіту в Понтифікальному східному інституті, що належить до Григоріанського університету в Римі. У Римі Варфоломій опанував італійську, латину та французьку. А також познайомився із богослов’ям Жана Данієлу (1905–1974), Анрі де Любака (1896–1991) та Іва Конгара (1904–1995).

Там він закінчив свою дисертацію «Кодифікація священних канонів і канонічне право Православної Церкви», опубліковану 1970 року Патріаршим інститутом патристичних студій у Салоніках в Греції. Пізніше Варфоломій став одним із засновників Товариства Канонічного Права Східних Церков, також обіймаючи там посаду віце-президента.

Після закінчення навчання у Римі Варфоломій був посланий патріархом Афінагором отримувати подальшу освіту в Екуменічний інститут у Боссе (Швейцарія) – навчальний центр, пов’язаний зі Всесвітньою радою Церков, що ним на той час керував прогресивний грецький православний богослов Нікос Ніссіотіс (1925–1986), професор філософії та психології релігії в Афінському університеті. Під керівництвом Ніссіотіса Варфоломій познайомився з такими напрямами сучасної філософії, як екзистенціалізм і персоналізм, а також із розумінням богослов’я у світлі таїни Святого Духа. Нарешті, в Мюнхенському університеті Варфоломій вивчив німецьку мову та відкрив для себе твори відомих богословів Карла Ранера (1904–1984) та Йозефа Ратцингера (теперішнього Папи Бенедикта XVI).

1968 року, закінчивши навчання, Варфоломій повернувся до Константинополя, де до 1972 року працював заступником декана у Патріаршій богословській школі на Халкі. 1972 року Варфоломій перейшов на посаду особистого секретаря Патріарха Димитрія (1914–1991). На Різдво 1973 року Варфоломія було обрано митрополитом Філадельфійським і до 1990 року він обіймав посаду директора адміністрації патріарха.

У 1990 році Варфоломія (тоді митрополита Філадельфійського) було обрано митрополитом Халкедонським. 1991 року, після смерті патріарха Димитрія, Варфоломія у віці лише п’ятдесяти одного року було одностайно обрано Вселенським Патріархом і радісно прийнято в цьому служінні. Урочиста церемонія його вступу на престол відбулася 2 листопада 1991 року.

Перебування Патріарха Варфоломія на престолі характеризується міжправославною співпрацею, міжхристиянським і міжрелігійним діалогом, а також візитами до православних країн, які доти рідко відвідувалися. У рідному Константинополі Патріарх Варфоломій відновив всі наявні церкви, монастирі, місця паломництва та доброчинні центри, які колись були покинуті чи занедбані.

Патріарх Варфоломій із однаковою невимушеністю проповідує духовну спадщину Православної Церкви, порушує соціально-політичні питання, пов’язані з його безпосереднім культурним оточенням, молиться за повагу до ісламу або за мир у всьому світі. Він подорожував більше, ніж будь-який інший православний патріарх в історії; до того ж Варфоломій проводив богослужіння в таких історично значущих місцях Малої Азії, як Кападокія та Пергам, де ще двадцять п’ять років тому їх неможливо було уявити. Навіть турецькі медіа відгукуються про нього хоч і суперечливо, але із симпатією; його запрошують читати турецькою мовою публічні лекції про християнсько-мусульманські взаємини.

Як громадянин Туреччини, Варфоломій, спираючись на власний досвід, розробив унікальну концепцію релігійної терпимості та міжрелігійного діалогу. Він трудиться над возз’єднанням християнських Церков (через Всесвітню раду Церков і двосторонні діалоги на вагомі теми) й здобув міжнародну репутацію за особливу увагу до проблем довкілля. Він сприяє просуванню процесу примирення між католицькими, мусульманськими й православними громадами, як, наприклад, у колишній Югославії, і підтримує миротворчі заходи, спрямовані на запобігання глобального конфлікту на Балканах, а також у церковній політиці в Україні. Він також очолив процес відновлення Албанської Автокефальної Церкви та Автономної Церкви Естонії, надаючи постійну духовну й моральну підтримку традиційно православним країнам, що відновлюються після десятиліть суворих релігійних переслідувань за «залізною завісою».

Зростає роль Вселенського патріарха як провідного духовного лідера православного християнського світу та політичної фігури глобального значення. Його було запрошено виступити в Європейському парламенті, ЮНЕСКО та на Всесвітньому економічному форумі, а також у численних парламентах різних держав. Більше того, 1997 року патріарха Варфоломія було відзначено Золотою медаллю Конгресу США за зусилля із захисту релігійної свободи та прав людини, ініціативи щодо досягнення релігійної толерантності та взаємоповаги між світовими релігіями і роботу в напрямі міжнародного миру та захисту довкілля. Під час урочистого обіду в Білому домі президент Біл Клінтон назвав патріарха «великим світовим лідером, який спроможний надихнути кожного американця».

Одна з ініціатив Патріарха – привернути увагу до проблем довкілля в усьому світі. Він організовував щорічні освітні семінари та лекції на острові Халкі (1994–1998), одним зі спонсорів яких став Його Королівська Високість принц Філіп Единбурзький, а також міжнародні, міжрелігійні та міждисциплінарні симпозіуми, що проходять раз на два роки (з 1995 й до сьогодні) на Середземному, Чорному, Адріатичному морях, ріці Дунай, Балтійському морі, Амазонці й – останній за часом – на Північному Льодовитому океані. Усім цим Варфоломій заслужив наймення «зеленого патріарха» та численні нагороди за внесок в екологічний рух.

Вселенський Патріарх Варфоломій є почесним доктором університетів Афін та Салонік, Джорджтауна та Єля (у Сполучених Штатах), Фліндерса та Маніли (в Австралазії), Лондона, Единбурга та Лувена, а також Москви й Бухареста (в Європі). Окрім рідної грецької і турецької, вільно володіє англійською, італійською, німецькою, французькою мовами, а також давньогрецькою та латиною.

За матеріалами: Диякон Йоан Хрісавгіс. Вселенський патріарх Варфоломій.
Біографічна довідка // Вселенський Патріарх Варфоломій. Віч-на-Віч із Тайною. Православне християнство у сучасному світі / Пер. з англ. – К.: Дух і літера, 2011. – 360 с.