Укорінення. Лист до клірика

Укорінення. Лист до клірика

Пер. з фр. – К.: Дух і літера, 1998. – 300 с.
Мова укр. – Обкл. м’яка – Форм. 60х84/16 – ISBN 5-91743-052-1
Наклад книги закінчився!

Вибрані праці Сімони Вейль (1909–1943), видатного французького мислителя, складають твори, присвячені питанням філософії, релігії, етики, політики та права.
Укорінення – це, можливо, найважливіша та найменш визнана потреба людської душі, одна з тих, які найважче визначити. Людина має коріння через реальну, активну, природну участь в існуванні спільноти, яка зберігає живими деякі скарби минулого й деякі передчуття майбутнього. Ця участь природна – тобто вона автоматично зумовлена місцем, народженням, професією, оточенням. Кожна людина відчуває потребу у множинності коренів. Вона потребує сприйняття всієї сукупності морального, інтелектуального, духовного життя через посередництво тих кіл, до яких вона входить. Взаємний вплив найрізноманітніших кіл необхідний не менше, ніж укорінення у природному оточенні.
Альбер Камю називав Сімону Вейль єдиним правдолюбцем сучасності. Андре Жід стверджував: «Сімона Вейль – найбільш духовний письменник ХХ століття”. Реймон Арон, відмовляючись від звичного скепсису, приєднався до інтуїції Т. С. Еліота про те, що геніальність цієї жінки споріднена з геніальністю святих. Чеслав Мілош в «Іншій Європі» та Нобелівській лекції говорить про Сімону Вейль як про орієнтир нової солідарності. Обережні європейці сьогодні без побоювань публікують академічні праці з назвами, на взірець: “Чарівна Сімона Вейль”.
Про сприйняття її думок “Іншою Європою” настав час замислитися й нам.