У «Соборній» галереї пройшов круглий стіл «Київські свідки правди і спадщина свящ. Анатолія Жураковського (†1937)»

У «Соборній» галереї пройшов круглий стіл «Київські свідки правди і спадщина свящ. Анатолія Жураковського (†1937)»

Ірина Яковчук

У рамках форуму було презентовано книгу «Ми спасаємося Його життям», присвячену спадщині священномученика ХХ століття Анатолія Жураковського (+11 відеофрагментів з учасниками заходу).

«Поминайте наставників ваших, які проповідували вам слово Боже, і,  бачачи кінець  життя їхнього, наслідуйте віру їхню» (Євр. 13,7).

6 лютого у «Соборній» галереї пройшов круглий стіл «Київські свідки правди і спадщина свящ. Анатолія Жураковського (†1937)». У рамках форуму відбулася презентація книги «Ми спасаємося Його життям» (видавництво «Дух і літера») ― збірка проповідей і статей київського священномученика ХХ століття Анатолія Жураковського. Унікальність видання в тому, що більшість матеріалів (статті, проповіді, роздуми священика) ― вперше опубліковані з рукописних джерел, які до наших днів зберегли родичі й духовні чада о. Анатолія.

Представлення книги широкому загалу відбулося у дні пам’яті новомучеників і сповідників (5 лютого/23 січня) і першого з сонму цих новомучеників, митрополита Київського Володимира (Богоявленського), пам’ять якого Церква вшановує (7 лютого/25 січня). Саме тому лейтмотивом круглого столу було обговорення досвіду святості, вшанування мученицького подвигу заради Христа священнослужителів епохи церковних репресій 20-30-х років. На круглий стіл зібралися священнослужителі Української Православної Церкви, співробітники видавництва «Дух і літера», миряни й журналісти.

Відкриваючи форум, зі вступним словом до присутніх звернувся директор видавництва «Дух і літера» Костянтин Сігов.

Він окреслив основні етапи роботи над книгою «Ми спасаємося Його життям», адже видання готувалося до друку більше двох років. Ми поцікавилися у Костянтина Борисовича, як виникла ідея дослідити духовну спадщину о. Анатолія Жураковського. Виявляється, поштовхом до створення збірки стала зустріч з людьми, які особисто знали священика.  Познайомившись із Магдалиною Олексіївною, яка була хрещеною донькою о. Анатолія Жураковського, отримавши з її домашньої бібліотеки рукописну «спадщину» священика, і було прийнято рішення відкрити світові цей духовний скарб.

«Я відчув світло, світло святих людей, які не мали нашого надто людського страху, які набагато більше шанували ту правду, про яку вони свідчили, ніж свої побутові обставини. Мені запам’ятався їх пасхальний дух. Я пам’ятаю, як Магдалина Олексіївна читала Пасхальний канон. Ніколи цього не забуду. І вона передала нам рукописи проповідей о. Анатолія. Серед нас працює її син. Це пряме джерело, свічка, яку треба ставити на високе місце», ― розповів видавець.

Говорячи про актуальність книги «Ми спасаємося Його життям», Костянтин Борисович підкреслив безперервність традицій духовного приємства, зазначивши, що новоявлене видання ― це найвагоміший аргумент проти розмов про те, що в радянські часи традиція духовного приємства була перервана.

«Ні, не була, ― сказав він. ― Адже коли ми так говоримо, ми забуваємо, стираємо імена людей, які пронесли цю живу традицію. На мою думку, це світла нитка, яка ніколи не переривалася. І свідчення людей, які добре знали отця Анатолія Жураковського, які власне і передали нам рукописи його проповідей ― це найкраще, що може врятувати нас в часи випробувань, в часи, які ми всі зараз проходимо. Ці свідчення надихають євангельською відвагою, сміливістю. Ми повертаємося до найсуттєвішого, до того, що нас єднає. Єднання навколо головного джерела світла євангельського, це те, що буде завжди актуально. Читати книгу „Ми спасаємося Його життям” треба адресно, так як говорить нам  словами апостола Павла її назва. Книга ще „тепла”, саме тому, я думаю, вона викликає співчуття у священників, які прийшли на презентацію».

Видання рукописів о. Анатолія Жураковського стало знаковою подією у житті родини Глаголєвих. До «Соборної» галереї прийшла Зінаїда Пальян ― донька Магдалини Олексіївни Пальян-Глаголєвої, яка була хрещеною донькою отця Анатолія. В руках жінка тримала маленький блокнот, густо розписаний дрібним почерком, на її очах тремтіли сльози. Нотатки виявились детальним описом подій народження донечки Магдалини у родині Глаголєвих. Коли Зінаїда Оганесівна зачитувала рукопис ― галерея затихла, здавалось, ніби слухачі опинились у маленькому бараку на Гоголівській, де лунала тиха молитва Таїнства Хрещення новонародженого немовляти.

«Моя мама все життя мріяла про те, щоб вийшли друком спогади й рукописні проповіді о. Анатолія. Вона весь час говорила: „Моє життя може закінчитись після того, як вийде друком ця книжка”. На жаль, мама вже другий рік не з нами. Але вона знала, що видання готується до друку. З домашнього архіву вона передала видавництву рукописи отця Анатолія Жураковського.  Зараз ми дуже радіємо, думаю, і мама щаслива в цей день», ― зазначила Зінаїда Оганесівна.

У контексті вшанування пам’яті священномучеників ХХ століття виступили також священнослужителі нашої Церкви: протоієрей Георгій Коваленко ― голова Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ, ієромонах Амвросій (Макар) ― настоятель парафії св. Амвросія в Мілані, що духовно опікує італійську діаспору, ігумен Лонгін (Чернуха) ― головний редактор офіційного видання УПЦ, «Церковної православної газети», протоієрей Миколай Данилевич ― викладач КДАіС, секретар Синодального відділу Зовнішніх церковних зв’язків УПЦ, протоієрей Богдан Огучанський ― клірик столичного Макаріївського храму, протоієрей Олег Мельничук ― радник представник Уповноваженого Президента з прав дитини, заступник голови Синодального відділу у справах сім’ї.

Аби доторкнутись до богословської думки отця Анатолія Жураковського, пропонуємо нашим читачам проповідь священника в неділю про митаря й фарисея, яку зараз переживаємо усі ми, готуючись до Великого посту.

* * *

Пропонуємо вашій увазі 11 відеофрагментів з учасеиками круглого столу >>>>>

Православіє в Україні, 7 лютого 2012