Пінкерс Серве (Теодор)

Пінкерс Серве (Теодор)

Серве Теодор Пінкерс (Servais Theodore Pinckaers, 1925-2008) – видатний моральний теолог, член Ордену домініканців. Справив значний вплив на відродження теологічного та христологічного підходу до християнської моральної етики.

Народився в місті Льєж у Бельгії в 1925 році.
У 1937-1943 роках навчався в класичній гімназії – Королівському Коледжі Марії-Терези в Ерве. У 1943 році був прийнятий у духовну семінарію в Сінт-Трейд, де протягом двох років вивчав філософію. Вступивши в Домініканський Орден, продовжував навчання в Ле Сарто, отримавши ступінь лектора у 1952 році. Роком раніше прийняв священицький сан. Наступні два роки присвятив навчанню в Римському Університеті св. Томи Аквінського «Ангелікум», підсумком якого був захист докторської дисертації. Повернувшись до Бельгії, в 1954-1967 роках викладав етику і моральну теологію в Ле Сарто. А коли в 1967 році колегіум Ордену був ліквідований, присвятив себе пастирському служінню в Льєж. Був пріором монастиря, опікав домініканських терціаріїв.
У 1973 році його покликали в Університет у Фрібурге (Швейцарія), де він очолив кафедру моральної теології. У 1975-1980 роках був доцентом, а з 1980 року – професором. Був також пріором фрібургского монастиря «Альбертінум» і Деканом Факультету Теології. У 1990 році отримав ступінь Магістра Святий Теології – найвищий науковий ступінь, визнаний в Ордені.
У 1992 році Серве Пінкерс був призначений членом Міжнародної Теологічної Комісії.
Помер у Фрібурге в 2008 році.
Є автором серії книг і безлічі статей наукового і пастирського характеру, що стосуються питань моральності.
У 2013 році у видавництві «Дух і Літера» вийшов переклад його книги «Джерела християнської моралі: її метод, зміст та історія».
Моральну теологію у викладі Пінкерса можна було б назвати справжньою революцією в цій дисципліні. Панівну в католицизмі перед Другим Ватиканським Собором моральну доктрину, засновану на заборонах, на притлумленні природних інстинктів, і як наслідок – на придушенні волі йособистості, Пінкерс пропонує замінити заснованим на антропології св. Томи Аквінського вченням, спрямованим на виховання волі за допомогою благодаті, яке вінчає духовна зрілість — здатність самостійно, за допомогою розуму вибирати добро. Беручи відповідальність за свої рішення, людина вчиться бути вільним, у ньому поступово зростає те, що Пінкерс називає liberte de qualite – свобода, формована цінностями. Для цього необхідні: свідомо звільнена від внутрішніх заборон природна інтуїція правди й добра, а також аналогічна, але різна по суті, надприродна інтуїція. Коли людина визнає ці два джерела (названі св. Томою: instinctus rationis і instinctus Spiritus Sancti) своїми головними життєвими орієнтирами, тоді в ній народжується справжня свобода й надприродна любов.