Петровський Мирон

Петровський Мирон

p>Мирон Семенович Петровський – український письменник, культуролог, літературознавець і знавець творчості Булгакова. 

Мирон Петровський народився 8 травня 1932 року в Одесі. З дитинства захоплювався літературою, ще до школи читаючи «дорослі» книжки (М. Толстого, Ж. Верна, В. Ірвінга, Г. Велса, О. Пушкіна та багато інших). Справжнім відкриттям, спогад про який залишився на все життя, для Петровського стала книга К. Чуковського «Високе мистецтво»:
«Ця книга (К. Чуковський «Високе мистецтво» – прим. ред.) відкрила мені, дванадцятирічному закомплексованому підлітку, можливість бути вільним, навчила свободі. Тобто, звичайно, я не став раз і назавжди вільним, але відчуття було таке, ніби я вирвався із клітки самого себе, прорвався до самого себе, і назад уже не повернуся, а буду лише розширювати прорив, відгинаючи ґрати. Так той, хто колись навчився тримати рівновагу на велосипеді або триматися на воді, уже повік це не забуде, навіть якщо ніколи і близько не підійде до води й велосипеду. Ось таке ноу-хау. Зрозуміло, тодішні слова були іншими, та й не пам’ятаю я слів, але відчуття було таке ж саме. Саме таке».

1957 року М. Петровський закінчив заочне відділення філологічного факультету Київського університету ім. Т. Шевченка. З кінця 50-х рр. друкувався у різних газетах і журналах, не завжди успішно долаючи труднощі цензури. Відтак 1960 р. був змушений утекти із Києва до Москви, щоб уникнути переслідувань місцевого КДБ. Там він перебував у складному становищі: без житла і постійної роботи, живучи на гонорари від надрукованих статей.

У такій нелегкій ситуації Мирон Петровський знайшов шпаринку, яка дозволила йому публікуватися і працювати за фахом. Нею була дитяча література – одна із небагатьох схованок для літераторів і науковців того часу. Впродовж 1960-х рр. Петровський опублікував кілька десятків статей про радянську дитячу літературу в різних педагогічних журналах. І ніяких комплексів щодо буцімто несправжнього, «дитячого літературознавства», за словами автора, не відчував.

1966 року на основі своїх статей уклав книжку під заголовком «Дитяча література – велика і маленька», утім, книга не лише не була видана, а й стала причиною скандалу. 21 серпня 1968 року автор отримав повідомлення із Москви про те, що договір із ним розірвано, а гранки його книги розібрані. Відтак впродовж 1966–1986 рр. Петровський не міг надрукувати свою книжку, оскільки його заявки відхиляли, рукописи повертали або взагалі залишали без відповіді. Як згадує автор, самих тільки заяв, яких він подав близько 40, із різними проектами й концепціями вистачило б на окрему книжку.

За ці двадцять років вимушеного мовчання він написав майже з десяток книг із різної тематики: про культурні контексти Маяковського, про радянську наукову фантастику (між утопією і детективом), про структурну поетику цирку, про поетичне мислення Самуїла Маршака, книгу нарисів «Лише один вірш» та інші. Однак усі вони так і зосталися у рукописах як свідки того часу.

Нарешті 1986 року Петровському вдалося видати другу, нову книжку про дитячу літературу – «Книги нашого дитинства», а 1990 року у видавництві «Радянський письменник» вийшла його культурологічна праця «Місту і світу: київські нариси», яка вдруге була опублікована  2008 року у видавництві «Дух і літера».

Сьогодні у центрі інтересів Мирона Петровського – місто і все, що з ним пов’язане: митці, дитяча література, романс, кабаре, анекдот та багато іншого.

За матеріалами: Мирон Петровский: Биобиблиография / Сост. Ю. Веретенникова; Под ред. С. Захаркина и А. Пучкова. – Киев: Издательский дом А+С, 2007. – 84 с. – С. 7–24.