Філарет, Митрополит Мінський і Слуцький

Філарет, Митрополит Мінський і Слуцький

Митрополит Мінський і Слуцький Філарет, Екзарх всієї Білорусі – активний учасник християнського життя й помітна особистість на обрії сучасної богословської науки. Відомий як автор численних публікацій на християнську тематику, а також таких книг, як: «Взыскание Царства» («Дух і літера», 2005), «Путь жизнеутверждающей любви» («Дух і літера», 2004), «Богословие добрососедства» («Дух і літера», 2002).

Митрополит Філарет (у миру Кирило Варфоломійович Вахромеєв) народився 21 березня 1935 року в Москві, в сім’ї музичних педагогів. Восени 1953 р., закінчивши середню школу, Кирило Вахромеєв вступив до Московської духовної семінарії. На другому році навчання він розпочав своє церковне служіння серед іподияконів Святійшого Патріарха Московського і всієї Русі Алексія. 1957 р. Кирило Вахромеєв закінчив Семінарію і вступив до Духовної Академії. На другому курсі Академії він вирішив стати ченцем, щоб цілком присвятити себе служінню Церкві Христовій. Із благословення Святійшого Патріарха Алексія 3 квітня 1959 р. намісник Троїце-Сергієвої Лаври архімандрит Пимен (Хмелевський) постриг Кирила у ченці й нарік його на честь святого праведного Філарета Милостивого.

26 квітня 1959 р. у Вербну Неділю Святійший Патріарх Алексій за Божественною літургією у Богоявленському Патріаршому соборі в Москві висвятив ченця Філарета в ієродиякона.

Ієродиякон Філарет і далі займався у Духовній Академії і служив у храмах Троїце-Сергієвої Лаври, щоразу роблячи богослужіння з благоговійною урочистістю та істинним смиренням перед величчю Таїн Божих.
Навесні 1961 р. ієродиякон Філарет закінчив повний курс Московської Духовної Академії зі ступенем кандидата богослов’я за твір «Душпастирська опіка Філарета, митрополита Московського, за його листами». Рішенням Вченої Ради Академії ієродиякон Філарет був удостоєний ступеня кандидата богослов’я і залишився при Академії як професорський стипендіат із дорученням читати лекцій з історії і розбору західних сповідань на III курсі Академії, а пізніше йому було доручено викладати гомілетику в Академії та Семінарії.

Далі ієродиякон Філарет був висвячений спочатку на ієромонаха, потім призначений інспектором Московської Духовної Академії і Семінарії, а пізніше Філарет став за ревне служіння Матері-Церкви та старанну працю в МДА архімандритом.

Ведучи далі педагогічну діяльність у середовищі поважних професорів і наставників, інспектор Академії і Семінарії архімандрит Філарет став одним із наймолодших педагогів. У вересні 1963 р. при Московській Духовній Академії відкрилася аспірантура, і Святійший Патріарх Алексій призначив архімандрита Філарета її завідувачем.

У цей час, починаючи з 1961 року, архімандрит Філарет активно долучився до загальноцерковної діяльності Російської Православної Церкви. Він брав участь у роботі I, II і V Всехристиянських Мирних конгресів у Празі і III Всеправославної Наради на острові Родос у Греції, був секретарем Синодальної Комісії із християнській єдності, рішенням Синоду входив до складу Міжправославної богословської комісії з діалогу зі Старокатолицької Церквою.

14 травня 1966 р. Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Алексій і Священний Синод призначив Преосвященного Філарета (який на той час мав сан єпископома Тихвинського, вікарія Ленінградської єпархії) єпископом Дмитровським, вікарієм Московської єпархії та ректором Московської Духовної Академії.

Із благословення Святійшого Патріарха Алексія єпископ Філарет неодноразово здійснював закордонні поїздки у складі делегацій від Російської Православної Церкви, брав участь у багатьох богословських співбесідах. Єпископ Філарет неодноразово проводив в Академії зустрічі та бесіди з представниками церковних, державних і громадських кіл різних країн світу.

Різноманітною була діяльність ректора і в суспільному житті Білорусі. Єпископ Філарет також брав участь у конференціях на захист миру; обирався членом Президії Спілки Товариств дружби й культурних зв’язків із зарубіжними країнами, був членом правління і віце-президентом ряду товариств дружби.

11 квітня 1969 р., зважаючи на церковні заслуги, Святійший Патріарх Алексій вручив єпископу Філарету орден святого князя Володимира II ступеня.
18 червня 1971 р. за старанну працю у проведенні помісного Собору Святіший Патріарх Пимен нагородив єпископа Філарета орденом святого князя Володимира I ступеня. 15 квітня 1975 р. Святіший Патріарх Пимен звів Преосвященного Філарета в сан митрополита.

10 жовтня 1978 Святійший Патріарх Пимен і Священний Синод призначили Преосвященного Філарета митрополитом Мінським і Білоруським, а 12 жовтня – Патріаршим Екзархом Західної Європи.

З ініціативи Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Пимена в Москві в травні 1982 року пройшла Всесвітня Конференція «Релігійні діячі за спасіння священного дару життя від ядерної катастрофи», на якій головував митрополит Мінський Філарет. Прийняті підсумкові документи мали величезні резонанс у релігійних, державних і громадських колах.

За великі заслуги в церковному миротворчому і патріотичному служінні Святіший Патріарх Пимен нагородив у 1982 році митрополита Філарета орденом преподобного Сергія Радонезького I ступеня.

За сукупність богословських, проповідницьких і миротворчих праць т за свою діяльність митрополиту Філарету присвоєний науковий ступень доктора богослов’я Honoris Causa у ряді університетів Білорусі та за кордоном.

З 18 лютого 1992 року владика Філарет носить титул: «Митрополит Мінський і Слуцький, Патріарший Екзарх всієї Білорусі, Свято-Успенської Жировицької обителі священноархімандрит».

За матеріалами офіційного порталу Білоруської Православної Церкви