Гоберман Давид

Гоберман Давид

Давид Ноєвич Гоберман (1912–2003) – радянський художник, графік, фотограф, мистецтвознавець, етнограф. Член Союзу художників СРСР.

Народився в Мінську в релігійній єврейській родині. Його батько був флейтистом і дрібним торгівцем, мати була домогосподаркою. Навчався у хедері, єврейській школі на ідиші й одночасно брав уроки живопису в мінської художниці Юлії Миколаївни Леонтьєвої, учениці І. К. Айвазовського. Займався живописом і скульптурою в А. М. Бразер. 1929 року переїхав до Ленінграда, де вже жили два його брата. Працював на заводі токарем і вчився в студії ІЗОРАМа (День робітничої молоді Ленінграда). 1932 року став студентом Ленінградського інженерно-будівельного інституту. А в 1933–1939 роках Д. Н. Гоберман навчався на архітектурному факультеті Академії Мистецтв (Санкт-Петербург) у Н. А. Тирси і Н. Ф. Лапшина. 1939 року був мобілізований до армії, де служив у саперних військах до закінчення Великої Вітчизняної війни.

У повоєнні роки Давид Гоберман оселився в Кишиневі, де почав вивчати декоративно-прикладне мистецтва Молдови, відтак розробляв ескізи килимів на основі народних мотивів для місцевої ткацької фабрики. 1945 року вступив до Спілки художників та Спілки архітекторів СРСР. У 1955 році захистив кандидатську дисертацію з орнаменталістики традиційних молдавських килимів. Їздив у мистецтвознавчі експедиції по Молдові, Буковині та Закарпатті. У всіх експедиціях, крім збору етнографічного матеріалу, Д. Н. Гоберман фотографував предмети народного мистецтва – традиційні бессарабські килими, дерев’яні церкви Західної України, об’єкти народного зодчества (дерев’яні скульптури Ісуса Христа біля колодязів у Молдавії, різьблені прикраси на хатах), надгробні пам’ятники. Особливо докладно Д. Г. Гоберман вивчав народне мистецтво гуцулів, зокрема, національний одяг, коштовності, традиційні прикраси, гончарні вироби та кераміку, вишивки, тканини.

У 1970-х роках оселився в Санкт-Петербурзі, де жив до кінця життя.

Зібрані Д. Г. Гоберманом унікальні фотографічні матеріали склали основу виданих ним протягом наступних років російською, молдавською та українською мовами монографій і фотоальбомів – «Мистецтво молдавських каменерізів: Надгробки» (1959), «Молдавські килими: випуск перший» (1959), «Килими Молдови» (1960), «Гуцульщина – край мистецтва» (1966), «Пам’ятки дерев’яного зодчества Закарпаття» (1970), «Розписи гуцульських гончарів» (1972, українське видання – «Мотиви гуцульського керамічного розпису» – 2004), «Пам’ятки молдавського мистецтва на Буковині» (1972), «Пам’ятки військової слави революціонерів Молдови» (молдавською мовою, 1976), «Кам’яна квітка Молдови» (1979), «Мистецтво гуцулів» (1980), «Поклінний хрест Молдови» (2004), мистецтвознавчі альбоми-путівники серії «Дороги до прекрасного» – «По Молдові» (1975), «По Гуцульщині» (1979), «По Північній Буковині» (1983).

1998 року була опублікована книга спогадів і роздумів Давида Гобермана «Художник про себе», а 2002 року до 90-річчя художника вийшли альбом-каталог його живописних робіт «Виставка творів» і документальний фільм «Гоберман очима Гобермана». Більшість живописних робіт Д. Н. Гобермана перебувають у приватних колекціях, серед найвідоміших – «Берег Ками» (1949, полотно, олія), «Ленінград. На кам’яному острові» (1956, полотно, олія), графічні роботи – «Червоні будинки» (1973), «Спляче село» (1975), «Старий із табакеркою» (1978), «Букет у чорній вазі» (1983), «Керамічний посуд» (1983), «Натюрморт із портретом» (1985), «Портрет архітектора» (1985), «Пейзаж із жовтим будинком» (1986). Починаючи з 1980-х років живописні роботи Д. Н. Гобермана експонувалися на декількох персональних виставках, остання з яких – відбулася в березні 2004 року в Санкт-Петербурзі.

З кінця 1930-х років Д. Г. Гоберман фотографував надгробні пам’ятники XVIII – початку XX століть на єврейських кладовищах України, а після війни – Молдови та Західної України. Протягом кількох десятиліть йому вдалося сфотографувати й описати сотні різьблених надгробків на чинних і покинутих єврейських кладовищах колишніх єврейських містечок Бессарабії, Північної Буковини та Східної Галичини (сучасної Молдови, Чернівецькій, Івано-Франківської та Закарпатської областей України). Єврейське населення цих містечок було знищено під час війни і велика частина сфотографованих і каталогізованих ним надгробних стел були згодом зруйновані, тому зібрана Гоберманом колекція негативів є унікальною. Більше того, оскільки за радянських часів публікація подібних матеріалів була неможлива, Д. Н. Гоберман став фактично першим, хто зайнявся їх систематичним вивченням. Можливість опублікувати ці фотографії з’явилася лише після перебудови, уже в 1990-2000-і роки в Росії і США вийшли двомовні альбоми фотографій єврейських надгробків із коментарями автора: «Єврейські надгробки в Україні та Молдові» (1993), «Різьблені спогади: спадщина в камені з єврейської смуги осілості» (2000), «Забуті камені: єврейські надгробки ХVІІІ – початку XX століття в Молдові» (2000), «Єврейські надгробки в Україні» (2001). Для збереження понад тисячі негативів Кеннет Пушкін (Kenneth A. Pushkin) та Енн Саммерфельд Голлівел (Anne Sommerfeld Halliwell) організовали в США «Архів Гобермана» (The Goberman Archive).

За матеріалами: Вікіпедія