Єгупець № 26

Єгупець № 26

Вільнюс — Київ

Книга:
Єгупець № 26
Ціна:
77.00 грн.
Доставка:
5.00 грн.
Кількість:
Центр досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства
РЕДКОЛЕГІЯ:
Леонід Фінберг (голов. ред.),
Валерія Богуславська,
Олександра Уралова (відповідальний секретар),
Євген Захаров,
Мирон Петровський,
Костянтин Сігов
Упорядники:
Міндаугас Квєткаускас,
Лара Лемпертене

На першій та на останній сторінках обкладинки – репродукції картин Рафаеля Хволеса «Дівчинка з ґетто» та «Сходинки Ужупіса»

Від упорядників

Спеціальне число альманаху «Єгупець» познайомить українського читача з фрагментами багатої літературної спадщини євреїв Литви, або ж литваків, а також деякими аспектами їхньої культури та історії. Культура та література литовського єврейства пов’язані з надзвичайно широким простором – Великим Князівством Литовським, із яким нерозривне й минуле України. Євреї називали ці землі Lite, або ж Lita. Єврейська культурна традиція є одним із елементів органічного зв’язку між Литвою та Україною. Зрозуміло, що ця традиція неподільна зі світовою єврейською літературою, що століттями розвивалася на основі Біблії та релігійної культури юдаїзму. З цього древнього джерела у ХІХ столітті у Литві з’явилася світська художня література – це були твори адептів єврейського просвітницького руху, Гаскали, які писалися івритом. Вже ближче до середини ХІХ століття тут розквітла й художня література, написана їдишем. Вона інтенсивно розвивалася й осучаснювалася в першій половині ХХ століття, – особливо після того, як в Україні, на славнозвісній конференції 1908 року в Чернівцях, їдиш було оголошено такою ж повноцінною національною мовою, як і іврит. У цей період Вільнюс був одним із найважливіших центрів єврейської літератури, науки та книговидання, не поступаючись у престижності ні Варшаві, ні Нью-Йорку. У міжвоєнному Каунасі також вирувало єврейське літературне та художнє життя.

Друга світова війна та Голокост безжально обірвали цей потужний культурний розвиток, багато проявів якого вже встигли на той час набути світової слави. Більшість діячів єврейської культури Литви, практично вся творча інтелігенція, – загинули від рук нацистів та внаслідок репресій радянської влади. Дивом уцілілі письменники та художники емігрували до Ізраїля та США відразу по завершенню війни чи у шістдесятих-сімдесятих. Литовська тема в їхній творчості досі виразно лунала, та все ж досвід Голокосту надав їй трагічного та похмурого забарвлення. Катастрофа, а також роль, що в ній зіграли деякі литовці, та водночас роль праведників, які рятували євреїв, – все це було і лишається предметом уважної й почасти болісної рефлексії в литовській літературі, в першу чергу – у творах письменників литовської діаспори США. Однак, навіть радянській Литві не вдалося цілковито знищити пам’ять про єврейські традиції. По завершенню війни, коли не лишилося тих, хто міг читати івритом та їдишем, єврейські письменники Литви поступово перейшли на російську та литовську, стали частиною літературного процесу Литви та заговорили до литовського читача його мовою, зберігаючи при цьому специфіку єврейської традиції. Серед найбільш визнаних літераторів Литви – прозаїки Іцхокас Мерас, Григорій Канович, Маркас Зінґеріс, поет та перекладач Альфонсас Буконтас. Останнім часом відомим став і поет молодшого покоління, Сергій Канович. Серед помітних фігур сучасного інтелектуального та суспільного життя Литви – театрознавиця та суспільна діячка Ірена Вейсайте, філософ зі світовим ім’ям Леонідас Донскіс, політик і літературознавець Емануеліс Зінґеріс. У їхніх текстах сучасний читач іще може відчути подих великої литвацької традиції.

З відновленням незалежності Литви у 1990 році, коли країна утвердила чітку орієнтацію на західну демократію, єврейська община відродилася як офіційна організація. Почалася робота з мемориалізації єврейського минулого, збереження та вивчення єврейської культурної спадщини, включення історії Голокосту до шкільної програми; почала розвиватися академічна юдаїка. За чверть століття виросло покоління молодих литовських дослідників єврейської історії та культури, а також письменників, для яких єврейська тема у творчості – одна з провідних. Звичайно, уявлення про литваків у литовському суспільстві сформувалося ще не до кінця; не викорінено стереотипи, що йдуть від незнання чи ворожості. Однак, усе більше людей усвідомлює, що єврейська культура була й лишається надзвичайно цінною для Литви, а Голокост спричинив непоправні втрати не лише серед євреїв, але і серед їхніх земляків-литовців.

Ми раді співпрацювати з альманахом «Єгупець» і з його допомогою познайомити українського читача з текстами, що дозволять зрозуміти дух литваків, побачити багатство їхньої літератури, доторкнутися до їхнього історичного досвіду, осягнути непросту долю та випробування, попри які їхня єдність із Литвою лишилася нерозривною.

Міндаугас Квєткаускас Лара Лемпертене

Переклала з російської Олександра Уралова