Борис Херсонський: «Свою першу різдвяну поезію я надрукував у “Знамени коммунизма”»

Борис Херсонський: «Свою першу різдвяну поезію я надрукував у “Знамени коммунизма”»

На зустріч із слухачами Відкритого Православного Університету Борис Григорович приїхав із Одеси.

«Вспышка сверхновой»: ФОТОРЕПОРТАЖ з презентації збірки поезій Бориса Херсонського

Відеокоментар Бориса Херсонського до лекції про різдвяну поезію

Привіз свої книжки. Поетичні збірки, есе та роздуми. Це і «Открытый дневник», і «Клаптикова ковдра», і «Missa in Tempore Belli».

І, звичайно, «Вспышка сверхновой» — добірка різдвяних поезій, які створювалися упродовж більш як 30 років.

Анонсована лекція різдвяної поезії перетворилася на поетичний вечір. Бо «Різдво Христове як акт Божої милості сам по собі є поетичним», — переконаний Борис Григорович. Дійство починається із пісні ангелів про прихід у світ Сина Божого. І відтоді лірика є супутницею цієї події, втіливши євангельські події у церковних тропарях, ірмосах, у професійній поезії, поєднавши богослов’я із народним багатоголоссям колядок.

«Для мене Різдво почалося років у 12-13, — розакзав поет, — коли я по забороненому радіо, ВВС чи «Голос Америки», почув поезію Бориса Пастернака «Рождественская звезда». Власне, вся книга «Вспышка сверхновой» виросла із цієї поезії…»

Борис Херсонський

Перші свої вірші про Різдво Борис Херсонські написав рано. «Вони були поганими, і ви їх ніде на прочитаєте», — сміється Борис Григорович.

А от першу опубліковану поезію знайти можна. ВОна з’явилася у 1987 році в одеській газеті «Знамя коммунизма». Разом із іншими віршами християнської тематики  вона потрапила до добірки «1000-ліття Хрещення Русі»…

Відтоді тема Різдва стала постійною в творчості автора. Різдвяний доробок за 30 років втілився у збірку «Впышки…». Цих віршів, до речі, поки що немає в мережі. Зате на зустрічі вони звучали зі сцени Теплої Софії в авторському виконанні.

Видавець зібірки, директор «Духу і Літери» Костянтин Сігов упевнений — це абсолютно унікальна книга. Її складено на каркасі афроамериканського спірічуелса у вигляді дитячої лічилки: «Один-один — Исус — Божий Сын, в Вифлееме был рожден. Дважды два — звезда Рождества. Трижды три — в небеса посмотри…» І цією дуже чіткою, прозорою структурою занурюється у дитинство.

Костянтин Сігов

  «З одного боку, за змістом книга — це кінець імперії, її ментальності, звільнення і від рабства радянського, і від рабства гріха. А з іншого — це також увага до дитячої свідомості свята, до того, що Різдво надходить дитячими очима, дитячою чутливістю, можливістю до нього доторкнутися. І тому, коли відбувається цей рух: один — один,  вісім — вісім, дев’ять — дев’ять, десять — десять, ми в такий спосіб приходимо у Віфлеєм. Тому це така мікропроща.

Це також і свідчення відкритості. Бо це не тільки свято для якихось втаємничених людей, які обов’язково знають догматику втілення. Це, скоріше, людське свідчення про втілення. Ми є свідками втілення. Але ними можуть бути не тільки люди, які викладають в університетах, академіях, семінаріях, мають дипломи… А скоріше ті, хто мають відкритість до Різдвяної тиші, до того, що може відкритись тільки чистим серцем. Бо інакше тих янголів можна і не почути… Ця книга дарує нам можливість чистого свідчення.

Також ми вперше почули, що є вірші про Страсну, про Пасху. І я дуже сподіваюсь, що навесні буде нова книга.

Борис Херсонський

А сьогодні всіх запрошую просто читати цю «Всыпшку сверхновой», тому що, з одного боку, це точний термін астрофізики, як народжується зірка, а з іншого боку, йдеться про ту Зірку, яка з нами вже третє тисячоліття. Дай нам, Боже, її бачити, не забувати і дарувати іншим цю звістку».

Матеріал підготували Вікторія Кочубей та Анна Власенко