4 червня — Пам’ять преподобної ЄВФРОСИНІЇ, ІГУМЕНІ ПОЛОЦЬКОЇ

Дочка князя Святослава Полоцького, нащадка князя Володимира, і двоюрідна сестра візантійського імператора Мануїла Комніна (1143–1180), свята Євфросинія з дитинства старанно вивчала духовні книги і твори святих отців. Коли їй було 12 років, слава про її красу і вченість поширилася всюди, і батьки стали готуватися до заміжжя своєї доньки. Та щойно Євфросинія дізналася про це, вона потай пішла до своєї тітки ігумені Романи, щоб прийняти іночество.

У монастирі вона зоставалася недовго. Отримавши благословення єпископа Полоцького, черниця оселилася при храмі. Преподобна присвячувала свій час молитві й переписуванню книг, які потім продавала, а виручені кошти роздавала нужденним.

Ангел Господній тричі являвся їй, аби вказати місце, де, волею Божою, належало заснувати монастир. У селі, недалеко від міста, преподобна побудувала кам’яну церкву і заснувала обитель. Невдовзі туди прийшли, попри опір батьків, її сестра Євдокія, їхня двоюрідна сестра і дві племінниці, а також багато інших дівчат зі шляхетних родин. Євфросинія керувала ними з проникливою розсудливістю, наставляючи на шлях, що веде до Господа.

Потім вона побудувала ще один храм в ім’я Богородиці та при ньому чоловічий монастир. Цій обителі Євфросинія подарувала ікону, яку отримала від імператора Мануїла, і яку, за переданням, написав святий апостол Лука в Ефесі.

До неї по пораду приходили миряни, і преподобна мудро спрямовувала тих, хто мав покликання до чернечого життя або ж міг брати відповідальність за душі інших.

Свята Євфросинія дожила до глибокої старості. Передавши керівництво монастирем Євдокії, преподобна вирушила у паломництво на Святу Землю, де бажала завершити своє земне життя. У Константинополі її з почестями прийняли імператор і патріарх. Коли преподобна перебувала на Святій Землі, їй з’явився Ангел і сповістив про близьку кончину. Причастившись Святих Христових Тайн, преподобна Євфросинія спочила в мирі 23 травня (4 червня) 1173 року і була похована у монастирі святого Феодосія.

Після завоювання Єрусалима Саладином (1187) мощі святої перенесли у Києво-Печерську лавру. А 1910 року їх передали у заснований нею Полоцький монастир.